Доволі звичною є практика, коли кредитор відступає право вимоги іншій особі, бо вважає це для себе вигідним. У рішеннях Верховного Суду сформовані правові висновки про те, що сплив строків позовної давності не припиняє зобов’язання, а тому договір про відступлення права вимоги може бути укладений між попереднім та новим кредитором і через тривалий проміжок часу, після настання строку виконання зобов’язання боржником. Часто така заборгованість вже підтверджена судовим рішенням та навіть перебуває на примусовому виконанні.
З точки зору матеріального права, такі дії попереднього та нового кредитора не викликають жодних сумнівів. Адже, законом передбачене правило про можливість кредитора передати своє право вимоги іншій особі без згоди боржника (ст.ст. 512, 516 ЦК України).
Однак, у реалізації прав нового кредитора можуть виникати труднощі з процесуальної точки зору. Наприклад, коли новий кредитор набув право вимоги, а боржник не бажає добровільно сплачувати йому свій борг. При цьому, судом вже було видано виконавчий документ попередньому кредитору, ним було ініційоване виконавче провадження, яке закінчене, але виконавчий документ не був виконаний.
До АБ «Адвокат Бордаченко і партнери» у 2021 році звернувся громадянин, до якого надійшли документи із суду про розгляд заяви компанії, яка у 2021 році придбала його борг, за яким пройшло близько 20 років. Мова йшла про суму боргу за договором споживчого кредитування від 2003 року приблизно в 6000 грн. З’ясувалось, що ця сума боргу була стягнута з нього заочним рішенням суду у 2012 році без участі громадянина-позичальника і, як стверджував клієнт, це рішення суду ним було виконано повністю та перераховано кошти державній виконавчій службі. З наданих документів вбачалось, що новий кредитор просив суд замінити стягувача у виконавчому документі та вимагав від клієнта сплатити борг вже у понад 13 000 грн.
Для клієнта ця справа стала принциповою.
При підготовці до судового процесу, адвокат із адвокатського бюро встановив, що діючого виконавчого провадження за виконавчим документом, на який посилається новий кредитор, немає. Більше того, раніше виданий виконавчий документ було повернуто державним виконавцем попередньому кредитору без виконання і строк на його повторне пред’явлення сплив. Адвокатом були зібрані докази і подані до суду в інтересах боржника заперечення. Позиція боржника зводилась до того, що не можна замінити стягувача у виконавчому провадженні, якого немає. Заперечували також проти заяви нового кредитора, бо строк пред’явлення виконавчого документу сплив і навіть у разі задоволення заяви судом, для пред’явлення його до виконання новому стягувачу необхідно буде знову звертатись до суду для поновлення пропущеного строку. Зазначили, що новий кредитор безпідставно вимагає визнати його вимоги у більшій сумі, ніж було стягнуто судовим рішенням. Доказів погашення заборгованості боржником, як виявилось, не було.
Суд першої інстанції не погодився із запереченнями боржника і замінив стягувача за виконавчим листом на нового кредитора в межах суми заборгованості, яка була раніше стягнута з боржника заочним рішенням. Суд вказав, що новий кредитор набув права вимоги до громадянина за нотаріально посвідченим договором, укладеним із попереднім кредитором, заборгованість не погашена, а тому заява нового кредитора про заміну стягувача у виконавчому листі підлягає задоволенню.
На цю ухвалу суду від боржника було подано апеляційну скаргу. В основу апеляції покладено правову позицію Великої Палати Верховного Суду із постанови від 08.02.2022 року у справі №2-7763/10. У цій постанові йдеться, що звернення особи до суду повинне мати конкретну правову мету, тобто, передбачати реальний захист прав чи законного інтересу позивача, заявника. Тому, якщо відкритого виконавчого провадження немає, у т.ч. воно закрите, та/або спливли строки пред’явлення виконавчого документу до примусового виконання, то новому кредитору належить заявляти до суду вимогу про поновлення строку для пред’явлення виконавчого документу до виконання та/або оскаржувати постанову про закриття виконавчого провадження одночасно із його вимогою до суду замінити стягувача у виконавчому документі. Без пред’явлення таких вимог ефективного захисту прав нового кредитора не відбудеться і суд має відмовити у задоволенні заяви нового кредитора, який за таких обставин лише просить замінити стягувача. У такому випадку відбудеться судовий процес, заради судового процесу, а не реальний захист прав заявника (нового кредитора). Суперечить принципу правової визначеності і добросовісності також ситуація, коли внаслідок укладення договору про відступлення права вимоги між попереднім та новим кредитором його сторони штучно створюють підстави для відновлення строків на пред’явлення до виконання виконавчого документу, які встановлені законодавством і були пропущені попереднім кредитором без поважних причин.
Справа в апеляційній інстанції ще не розглянута. Із оптимізмом очікуємо результат розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Бажання клієнта відстоювати свої права та законні інтереси неодмінно приносять свої результати. Адвокатське бюро «Адвокат Бордаченко і партнери» може допомогти Вам у цьому, ми з однаковою уважністю відносимся до всіх справ своїх клієнтів.