Адвокатське бюро успішно відстояло права та законні інтереси ТОВ в господарському суді у справі за позовом прокурора, поданого в інтересах держави в особі Київської міської військової адміністрації (КМВА), про скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності ТОВ на нежитлову будівлю, зобов’язання ТОВ повернути земельну ділянку державі в особі КМВА, привівши її у придатний для використання стан.
Так, прокурор у 2025 році звернувся до господарського суду із вказаним вище позовом, який мотивував тим, що спірна нежитлова будівля збудована самочинно, знаходиться на земельній ділянці державної форми власності, але КМДА жодних рішень про надання земельної ділянки у власність чи користування ТОВ не приймала. Договір про набуття ТОВ права власності на нежитлову будівлю порушує публічний порядок та є нікчемним, а значить право власності у ТОВ за таким договором не виникло. Посилаючись на ці обставини справи та необхідність захистити інтереси держави, прокурор просив суд задовольнити позов.
Адвокатське бюро, як представник відповідача, заперечувало проти задоволення позовних вимог. На противагу аргументам позивача, відповідачем було надано до суду докази того, що нежитлова будівля була передана ще у 2003 році в оренду суб’єкту господарювання, який за згодою орендодавця провів у будівлі ремонтні роботи. Потім господарський суд за позовом цього орендаря у 2008 році визнав право власності суб’єкта господарювання на об’єкт оренди, який став фактично новим об’єктом нерухомого майна. У 2009 році на підставі цього судового рішення право власності на нерухоме майно було зареєстроване за орендарем органом БТІ, який виконував функції органу державної реєстрації.
Дійсно, у подальшому рішення господарського суду від 2008 року було скасоване апеляційним судом у 2010 році та продовжено розгляд спору, який тривав з різними результатами аж до 2015 року і остаточно був вирішений шляхом відмови орендарю у задоволенні його позовних вимог. Разом з тим, державну реєстрацію права власності орендаря від 2009 року не було скасовано і суб’єкт господарювання за даними державного реєстру речових прав на нерухоме майно залишався власником нежитлових будівель. Він відчужив ці будівлі іншому Товариству за договором купівлі-продажу у 2024 році, а ТОВ набуло їх у власність у 2025 році за договором про задоволення вимог іпотекодаржателя.
Відповідач доводив, що є добросовісним набувачем та законним власником нежитлової будівлі, який не знав і не міг знати про існування судових спорів із первісним набувачем будівлі у його власність. Посилаючись на судову практику Верховного Суду, вказував, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя не може вважатись таким, що порушує публічний порядок, бо відсутній обвинувальний вирок суду, як умова визнання договору нікчемним за ч.1 ст.228 ЦК України, а вимога про недійсність договору за ч.2 ст. 228 ЦК України прокурором не заявлена.
Також відповідач заперечив проти твердження прокурора про самочинність будівництва, яке не було доведене жодним доказом. Натомість, відповідач надав суду чинні судові рішенні, у яких приймав участь орендар, як первісний набувач майна, якими було відмовлено у задоволенні позовних вимог державних органів про знесення цієї будівлі як самочинно збудованої.
ТОВ заперечувало незаконність користування земельною ділянкою, на якій знаходиться будівля. Після набуття у власність нежитлової будівлі у власність, ТОВ звернулось до КМВА із клопотанням про надання земельної ділянки в оренду для утримання і обслуговування цієї нерухомості. Це клопотання має бути задоволене згідно із ч. 11 ст. 120 ЗК України, але станом на дату вирішення справи судом ще не було розглянуте по суті.
Посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що розміщення приватних будівель на державних чи комунальних земельних ділянках не може вважатись автоматично незаконним, а також судову практику про стягнення плати із власників приватних будівель на користь ОТГ чи держави за фактичне користування земельними ділянками, ТОВ заперечувало проти позовних вимог прокурора звільнити земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан, як безпідставних та неефективних.
Господарський суд відмовив у задоволенні позовних вимог прокурора повністю з наведених вище підстав.
Отже, завдяки кваліфікованій роботі адвокатів у суді було захищено право приватної власності ТОВ на нежитлову будівлю.