НАПРАВЛЕННЯ СПРАВИ НА НОВИЙ РОЗГЛЯД – ЧИ СПРАВЕДЛИВИЙ СУД?

Процесуальні кодекси в Україні допускають направлення касаційним судом справи на новий розгляд для встановлення обставин, необхідних для вирішення спору. Така ситуація можлива і тоді, коли необхідний документ вже знаходиться у матеріалах справи, однак він не описаний у судових рішеннях нижчих інстанцій і обставини залишаються не встановленими. В силу процесуальної заборони суду касаційної інстанції встановлювати нові обставини та оцінювати докази, касаційний суд скасовує судові рішення і повертає справу на новий розгляд.

Можна допустити, що законодавець включив до процесуальних кодексів наведене вище правило, з метою розвантаження суду касаційної інстанції, у якому працює значно менша кількість суддів, аніж у апеляційних судах і тим більше у місцевих. Законодавець закріпив положення про те, що встановлювати обставини справи та оцінювати докази повинні перша та апеляційна інстанція, а касаційний суд лише перевіряє правильність застосування норм матеріального і процесуального права.

На мою думку, це не виправданий підхід.

Основне призначення судової системи – вирішувати юридичні спори між сторонами. Ефективність судової системи можна виміряти, відповівши на питання: чи виконують суди своє призначення – ефективно, швидко і справедливо відновлюють порушені права або законні інтереси особи, яка звернулась до суду за їх захистом. При цьому, сторони спору не повинні нести негативні ризики від того, що суди першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи не вписали у своїх рішеннях інформацію, яка стосується предмету доказування. Більше того, трапляються випадки, коли у судових рішеннях проігноровано «незручний» аргумент сторони по справі, який «заважає» суду мотивувати рішення. У подальшому такий пробіл не дає можливості касаційному суду вирішити остаточно справу, адже не всі обставини встановлені (не прописані у тексті судових рішень), а значить для суду касаційної інстанції їх не існує. Для усунення таких недоліків за діючим процесуальним законодавством касаційному суду необхідно повертати справу на новий розгляд.

Однак, за таких обставин найголовніша функція суду (ефективно, швидко і справедливо відновити порушені права або законні інтереси) не виконується. Адже після тривалого розгляду справи судами трьох інстанцій спір не вирішено по суті, а справа повертається на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції. Якщо ж правова норма не сприяє досягненню мети здійснення правосуддя, значить це нормативне регулювання безумовно потребує змін.

Тому доцільно уповноважити суд касаційної інстанції встановлювати обставини і надавати правову оцінку доказам, аби остаточно вирішувати спір у Верховному Суді, що відповідатиме його призначенню. При такому підході, наданий стороною доказ, який не отримав правової оцінки з боку нижчих судів, буде врахований судом касаційної інстанції і справу буде остаточно вирішено по суті без повернення на новий розгляд. Спір буде гарантовано вирішений Верховним Судом без жодних умовностей.

Запропоновані зміни не зашкодять принципу змагальності. Адже і зараз, у разі направлення справи на новий розгляд, касаційний суд дає обов’язкові вказівки нижчим судам про те, що саме потрібно встановити при новому розгляді справи. «Підказка» касаційного суду про те, як слід вирішити спір, є обов’язковою для суду при новому розгляді справи і кожна сторона використовує її під час доказування своєї позиції при новому розгляді справи.

Цей крок також розвантажить місцеві та апеляційні суди, адже їм не потрібно буде заново розглядати справу. Існуюча заборона касаційному суду встановлювати нові обставини чи досліджувати докази, з мотивів розвантаження цього суду, є не виправданою. Повернення справи на новий розгляд зумовлює її повторний розгляд з самого початку іншим суддею першої чи колегією суддів апеляційної інстанції. Після розгляду справи нижчими судами, ця ж справа з високим ступенем вірогідності знову потрапить до касаційного суду і через деякий час вже іншій колегії суддів касаційної інстанції доведеться вивчати цю ж справу. Як бачимо, нинішній законодавчий підхід не сприяє економії процесуального часу і розвантаженню касаційного суду. Більше того, це додатково завантажує суди нижчих інстанцій та виснажує сторони безкінечною тяжбою.

Одним із головних завдань правосуддя є швидке вирішення спору. Непоодинокими є випадки, коли через тривалий розгляд справи судами змінюється законодавство, життєві обставини, судова практика тощо. Через це судове рішення навіть про задоволення позову не завжди відновлює порушене право позивача, за захистом якого він звертався до суду багато років тому назад. Тому надання касаційному суду права встановлювати нові обставини без направлення справи на нове судове коло безперечно сприятиме швидкому вирішенню спору.

Звертаємо увагу і на економічні вигоди для сторін і держави від такого кроку. Зменшення витрат на пересилання матеріалів справи між судами, на виклики учасників справи, виготовлення процесуальних документів і т.п. у масштабах країни буде відчутним. Сторонам також не доведеться відволікатись від своїх справ для судового розгляду спору чи нести витрати на представників, сплачувати судовий збір при оскарженні нових судових рішень, адже касаційний суд вирішуватиме справу остаточно. Відтак, заборона касаційному суду направляти справу на новий розгляд дасть можливість не витрачати українцям свій час та кошти, а державі зменшити витрати на розгляд справ.

У продовження запропонованих змін вбачається також правильним надати судам право самостійно збирати докази.

Зараз таке право надано лише адміністративним судам під час вирішення публічно-правових спорів, а також у окремих випадках при розгляді справ загальними і господарськими судами. На нашу думку, це право слід надати судам при вирішенні всіх справ. На сьогодні судова практика пішла шляхом, коли саме на суди покладається обов’язок правильно кваліфікувати правовідносини і визначити правові норми, які слід застосувати до цих правовідносин. При цьому, суд має застосувати навіть ті норми, які суперечать позиціям сторін. Видається, що при такому підході суд не зможе правильно вирішити спір без збирання доказів. Адже під час кваліфікації правовідносин суд визначає правильний предмет доказування і він може відрізнятись від того, який для себе визначив позивач і надав для цього докази. Тому імовірно, у справі не будуть встановлені усі необхідні обставини через відсутність для цього доказів, а значить спір по суті не буде вирішено правильно.

Очікування суспільства на справедливе і швидке вирішення справ судами зростає. Особливо це актуально тоді, коли вища судова інстанція невиправдано часто змінює напрацьовану судову практику, у тому числі вже нового Верховного Суду. На наше переконання, надання касаційному суду права самостійно встановлювати фактичні обставини справи, оцінювати докази, позбавлення його права повертати справу на новий розгляд з цих підстав буде істотним покращенням системи правосуддя.

2021-04-28T12:26:29+00:00