ПІДПИС МІЙ, А ВОЛЯ НЕ МОЯ!?

Адвокатське бюро завершило судовий супровід цікавої судової справи, коли відповідач (орендар) доказував законність підписання змін до договору оренди землі позивачем (спадкоємцем орендодавця), а позивач доказував відсутність у нього повноважень на це.

Так, позивач одноособово прийняв спадщину після смерті матері і зареєстрував своє право власності на земельну ділянку, яка була передана в оренду відповідачу. Згодом позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі та стверджував, що спірна угода укладена без волевиявлення орендодавця, так як підписана «невідомою особою», а не його матір’ю, яка на дату підписання документу була орендодавцем ділянки.

Адвокат АБ «Адвокат Бордаченко та партнери», який представляв інтереси орендаря (відповідача по справі), доказував підписання додаткової угоди особисто позивачем за згодою своєї матері, яка на дату підписання документу була жива, але не могла самостійно підписати документ через хворобу. Такий спосіб підписання договору передбачений ч. 4 ст. 207 ЦК України і тому адвокат наполягав на безпідставності позовних вимог. Також адвокат вказував суду на недобросовісність позивача, адже дії орендодавця суперечать його попередній поведінці.

Сторона позивача доказувала те, що підпис на документі незаконний, бо орендодавець (мати) не знала про додаткову угоду і не надавала згоди сину (позивачу) на її підписання. Тому просили суд визнати правочин недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України через відсутність волевиявлення особи на вчинення правочину.

Під час розгляду справи судом адвокату орендаря вдалось довести суду те, що станом на  дату підписання спірної додаткової угоди від 01.07.2016 року орендодавець (мати) хворіла і в силу хвороби не могла самостійно підписати документ. Що саме позивач особисто підписав спірну додаткову угоду до договору оренди землі, якою було продовжено строк оренди земельної ділянки та збільшено розмір орендної плати за землю. Також адвокат доказав те, що позивач особисто отримував протягом 2015 – 2018 років за свою матір орендну плату як за її життя так і після її смерті у підвищеному розмірі. Позивач зареєстрував своє право власності на земельну ділянку у жовтні 2017 р., внаслідок спадкування майна матері набув усіх прав та обов’язків орендодавця за договором оренди землі і вже після цього у грудні 2017 р. звернувся з позовом до суду, вказуючи про підписання спірної додаткової угоди «невідомою йому особою» та про нібито порушення цим правочином його прав як орендодавця.

Постановою апеляційного суду від 21 грудня 2018  року у справі №699/848/17 у задоволенні позову було відмовлено повністю і це судове рішення залишене в силі без змін постановою Верховного Суду від 14.04.2020.

Суди апеляційної і касаційної інстанцій погодились із аргументами адвоката орендаря про недобросовісність дій орендодавця і що такі позовні вимоги не підлягають задоволенню судом.

При цьому, Верховний Суд застосував принцип «естопель», який було сформовано ще у постанові Об’єднаної плати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 10 квітня 2019 у справі №390/34/17 і який полягає у наступному:

«Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) – це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі – «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них». 

Верховний Суд вказав, що обставини цієї справи свідчать про порушення доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) та про недобросовісну поведінку позивача, який спочатку підписав додаткову угоду до договору оренди землі у зв`язку з фізичною вадою матері (орендодавця), отримував орендну плату за договором у розмірі, що визначений додатковою угодою, а потім пред`явив до суду позов про визнання недійсною цієї додаткової угоди, посилаючись на відсутність волевиявлення орендодавця на її укладення. Такі дії суперечать його попередній поведінці і є очевидно недобросовісними.

Для нашого клієнта був приємним результат вирішення справи судом. А той факт, що судові витрати відповідача, які були сплачені ним АБ «Адвокат Бордаченко та партнери» за представництво інтересів у судах, апеляційний суд поклав на позивача, – було додатковим бонусом до перемоги у справі.

2020-04-23T16:11:46+00:00