Адвокатське бюро успішно захистило інтереси свого клієнта в суді в заплутаній цивільній справі за позовом колекторської компанії до позичальника і поручителя за кредитним договором про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму боргу.

Клієнт звернулась у 2024 році до Адвокатського бюро і фабула справи виглядала так.

У 2008 році клієнт виступила поручителем за виконання позичальником кредитного договору. Колекторська (факторингова) компанія у 2011 придбала в Банку його право вимоги за цим кредитним договором і звернулась до суду з першим позовом про примусове стягнення заборгованості. У 2012 році заочним рішенням суд задовольнив позов, стягнув солідарно з позичальника та поручителя заборгованість за кредитним договором та всю суму кредиту на підставі ст. 1050 ЦК України. Після цього, у 2023 році ця ж колекторська компанія звернулась до суду до цих же позичальника і поручителя з новим позовом вже про стягнення інфляційних втрат і 3% річних, які згідно із ст. 625 ЦК були нараховані за останні 3 роки на суму стягнутого раніше боргу. Під час розгляду цієї справи судом, право вимоги придбала фізична особа і суд замінив позивача у справі правонаступником. Суд розглянув справу за відсутності поручителя. Другим заочним рішенням у 2024 році суд задовольнив позовні вимоги, що ґрунтувались на першому судовому рішенні про стягнення заборгованості. Такі обставини є преюдиційними, повторно не потребують доведення та вважаються встановленими. Стягнута судом сума боргу не була сплачена боржниками, а тому кредитор має право захистити його майнові інтереси на підставі ст. 625 ЦК України. Рішення суду набрало законної сили, після чого суд видав виконавчий лист, а державний виконавець відкрив виконавче провадження та наклав арешт на грошові кошти боржника-поручителя.

Клієнт дізналась про існування судової справи лише тоді, коли на кошти на її банківському картковому рахунку державний виконавець наклала арешт для виконання заочного рішення, після чого клієнт звернулась за правничою допомогою до нашого Адвокатського бюро. Зауважимо, що доволі часто судовий розгляд справи проходить без участі відповідача і він дізнається про справу, лише коли для відповідача настають негативні наслідки.

Адвокат розпочав процес збору інформації, для чого ознайомився з матеріалами справи в суді, зібрав додаткові докази, на підставі яких дійшов висновку про безпідставність позову та введення позивачем суду в оману. З огляду на набрання заочним рішенням законної сили та відкрите виконавче провадження, діяти потрібно було швидко.

Особливість заочного рішення полягає в тому, що суд може скасувати його самостійно, якщо відповідач доведе поважність причин неявки до суду та надасть суду вагомі докази, що впливають на результат вирішення справи судом. Суд може відмовити у перегляді свого заочного рішення, тоді у відповідача виникає право звернутись до апеляційного суду.

Адвокат подав до суду заяву про скасування заочного рішення і надав докази, що поручитель у 2009 році після одруження змінила прізвище, про що колекторська компанія знала ще під час розгляду первісної справи у 2012 році. Разом з тим, у поданій у 2023 році позовній заяві було недобросовісно зазначено дівоче прізвище поручителя. Адвокат також надав суду докази того, що у 2022 році через війну поручитель виїхала з дітьми закордон і все ще знаходиться там. Вище наведене доводило, що відповідач не могла отримати судову кореспонденцію у цій справі, що свідчить про поважність причин її неявки до суду.

Також адвокатом було надано суду докази того, що перше заочне рішення про стягнення заборгованості з позичальника і поручителя було скасоване судом ще у 2013 році і про це колекторська компанія добре знала, що підтверджувалось матеріалами першої судової справи. Ці обставини безумовно впливали на результат вирішення нової справи, оскільки доводили незаконність позовних вимог позивача та введення суду в оману. Адже, позивач у 2023 році просив суд стягнути 3% річних та інфляційні втрати, які нарахував на «суму боргу» за рішенням суду, яке було скасоване ще у 2013 році. Жодних первинних документів чи інших доказів виникнення заборгованості, її розміру позивач суду не надав, покликаючись лише на ці преюдиційні факти.

У заяві про скасування заочного рішення 2024 року Адвокат також вказував на припинення поруки та сплив строків позовної давності, про що відповідач не змогла заявити, бо суд розглянув справу без її участі.

Суд очікувано задовольнив заяву відповідача, ухвалою скасував своє заочне рішення та призначив справу до нового судового розгляду.

На підставі ухвали про скасування заочного рішення, адвокат звернувся у державну виконавчу службу про закінчення виконавчого провадження, скасування арешту з майна відповідача та припинення інших обмежень, що мали місце у виконавчому провадженні щодо клієнта, і держвиконавець виконавче провадження припинила.

Після цього адвокат поручителя подав до суду розгорнутий відзив на позовну заяву. Додатково адвокат заперечив проти позовних вимог до поручителя через їх безпідставність й з інших причин, вказав на незаконність нарахування відсотків й інфляційних втрат під час дії воєнного стану згідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, детально обґрунтував припинення поруки на підставі ст.559 ЦК України, пропуск строків позовної давності відповідно до ст.267 ЦК України.

Під час нового розгляду справи по суті суд погодився з аргументами адвоката відповідача та відмовив у задоволенні позовних вимог повністю. За заявою адвоката, суд ухвалив додаткове рішення, яким частину витрат поручителя на правничу допомогу адвоката стягнув з позивача. Отже, ця заплутана справа успішно завершилась для поручителя.