Адвокатське бюро успішно здійснило представництво інтересів позивачки в суді першої інстанції по сімейній справі про розподіл майна подружжя.
Позивачка звернулась до Адвокатського бюро у 2023 році вже під час тривалого розгляду справи в суді з 2020 року та після прийняття рішення про розірвання шлюбу між сторонами спору іншим судом.
Після погодження з клієнтом процесуальної стратегії, Адвокат підготував і подав до суду заяву про уточнення позовних вимог. Сторони розірвали шлюб, тому заявлена раніше позовна вимога про визнання за позивачкою права власності на ½ частину всього майна вже не була ефективним способом захисту її прав. Адже, після припинення шлюбу порозуміння у сторін спору не було і раніше обраний спосіб захисту спричиняв би нові безкінечні судові спори, наприклад, про встановлення порядку користування нерухомим майном, про усунення перешкод у користуванні майном, тощо. Тому позовні вимоги позивачки були змінені на поділ об’єктів нерухомого майна між колишнім подружжям та стягнення з відповідача грошових коштів, як різницю у вартості майна, що пропонувалось передати у власність позивача та відповідача, щоб досягнути рівності часток подружжя у майні.
Адвокатом було використано актуальні правові позиції Великої Палати Верховного Суду про вирішення сімейних спорів від 08.02.2022 року у справі №209/3085/20, від 22 вересня 2022 року по справі № 125/2157/19. Це дозволило Адвокату обґрунтувати саме такі позовні вимоги та розраховувати на позитивний для позивача результат вирішення спору судом.
Справа ускладнювалась тим, що позивачці довелось оскаржувати ухвали суду першої інстанції про роз’єднання позовних вимог та про відмову у прийнятті уточнених позовних вимог. Апеляційний суд задовольнив обидві апеляційні скарги позивачки, скасував ці ухвали місцевого суду, а справу кожен раз скеровував до суду першої інстанції для продовження її розгляду по суті.
Нарешті у жовтні 2024 року суд прийняв рішення по справі на користь позивачки та визнав за нею право приватної власності на ту частину нерухомого майна, яке вона просила суд залишити за нею, а інше нерухоме майно визнав приватною власністю відповідача, стягнувши при цьому з відповідача на користь позивача кошти як різницю у вартості нерухомості, щоб частки подружжя були рівними. Також суд стягнув із відповідача на користь позивачки половину вартості автомобілів, які були ним продані без відома та згоди позивачки.
За заявою Адвоката позивача суд прийняв додаткове рішення, яким стягнув з відповідача на користь позивачки судові витрати, у тому числі частину її витрат на правничу допомогу адвоката.
На даний час судові рішення не набрали законної сили, бо відповідач подав апеляційну скаргу на рішення суду і справу буде переглядати апеляційний суд. У матеріалах справи достатньо доказів, вимоги позивачки ґрунтуються на законі та судовій практиці, тому розраховуємо, що апеляційний суд залишить судові рішення першої інстанції в силі без змін.